UnFaithFul

Втома

Sat, 26 Apr 2008 19:46:06 GMT

Втома... Цікаво, а є таблетки, які лікують життєву втому?
Коли я так втомилася жити. Коли ранкова кава латте не будить в мені усмішку.
Коли погода і плітки друзів не додають настрою.
Коли покупки вже не рятують від рутини.
Коли на 5 місяці стосунків я відкрила для себе те, що ми вже чужі, між нами холодно, Йому більше не комфортно разом...Він втомився писати і дзвонити...Його нервують деякі мої фрази чи просто вголос висловлені думки...Але він не хоче лишатися друзями...І я ковтаю пригоршнями сон, уривки минулих днів і ночей...Я розбиваю свої мрії, і намагаюся заново склеювати знов... Я не можу Його відпустити, але я втомилася тримати...Мене зводить з розуму тиша і пустка... Я скоро збожеволію? То навіть не депресія, то гірше...

В пустоте укромной комнаты
Тишина висит на проводе
Только что закрылись за тобою двери
Что мне делать с этим, Господи?

Безсоння

Sat, 23 Feb 2008 22:55:28 GMT

Цікаво... Напевне, всіх світових геніїв мучило безсоння. Мені часом страшно, бо воно набирає якихось катастрофічних масштабів. Не сплю. Хлебчу каву з молоком. Курю... Думаю, мрію. Але не пишу віршами, як раніше.
Шо ви там сьогодні мене запевняли про творчі кризи?

Закохаласяяяя!

Sat, 23 Feb 2008 14:05:26 GMT

Нарешті! Звершилося, я знов тут ) Творча криза, кажете? Не було в мене ніякої кризи. просто ніяк не було грошей і часу знов докопатися до Нету.
Що сталося за той час, поки мене не було, за 10 тижнів?
Сталося чудо- я закохалася.
так, так, так, я знову вмію відчувати любов! Коли навіть повітря наповнене запахами його тіла, коли всі думки летять до нього, коли ти забуваєш про цілий світ з його реаліями, а забуваєш в його обіймах... Ця ейфорія... О, так, я знов кохаю. Я знов кохана! Ми вже два місяці разом. Він в мене футболіст...
Радість поглинає мене )))

Залежність

Sat, 15 Dec 2007 10:20:47 GMT

Від чогось, від когось...ми часто залежимо. І не тому, що не можемо інакше, а тому що самі розвиваємо і плекаємо в собі цю залежність.

Тиждень, що минає був багатий на події. Дзвонив мій екс кілька разів. Робив вигляд, що хоче бути моїм другом. А потім з нету кидав брудні образи на мою адресу, не думаючи, що я його викрию. Банально...

Просто в нас було забагато спільних планів. І тепер, коли все закінчено, він не знає, не може реалізувати все це без мене. А я вже не повернуся. Я перегорнула сторінку. В мене купа інших планів, в яких він не фігурує. А в нього залежність. Він одного разу казав, що навіть запах моїх парфумів є для нього джерелом дихання, а без мене - немає нічого. Ну от, тепер мене немає. Але нащо він не відпускає?

Ті смішні слова, потоки брудної лайки...я не заслужила. А друзі, його друзі кажуть, що я стерва, егоїстична і жорстока.

Можливо, з часом все мине. Я вже встигла накрутити нових романів, нанизати на ниточку нових сердечок...

І от, про залежність. Краще залежати від музики і від шоколаду, ніж від людини, якій ти зовсім не потрібен.

А без теми

Sun, 09 Dec 2007 11:44:18 GMT

Альо. то я. Шо тут?
В мене все ок. Вчора на вулиці зустріла свого екс-бойфренда. Довелося зробити вигляд, шо в мене провали в пам*яті, і я його вже не пам*ятаю )
Вчора була в Біті. Напилася Мартіні. Гарно погуляла.
Сьогодні кидаю курити. Думаю, ше годинки з двів протримаюся...
Холодно.

Про кризи

Tue, 04 Dec 2007 22:27:14 GMT

Ваша правда, кризи бувають різними. І чогось саме такого стану чекають від мене оточуючі. Навіть тут, в ЖЖ, написано, що в мене творча криза. А насправді я ненавиджу кризи. Ненавиджу той період, коли я просто перестаю писати і творити. Бо я хоч і не славнозвісна письменниця, але пишу вірші з восьми років. Вірші, статті, есе... І тут криза. Просто перестаю писати римами. Чи просто розумно писати.

Буває таке. Але рідко. А зараз в мене зовсім не криза. А всі хочуть чути про депресію. Мовляв, з бойфрендом порвала, мусиш плакати, жалітися, носити тонну носовичків в сумочці... І всі ми будемо тебе жаліти. А я не така, я надто стервозна для такої ролі. Та й зовсім мені не сумно. навпаки, я радію життю. Зі мною люди на вулиці знайомляться, бо в мене виявляється *найчарівніші очі, найспокусливіші губки і ангельське обличчя*. От вона, воля! О, про кризу. На доказ, що її немає, наводжу тут свого вірша ))

Поверни.
Поверни мені мої думки
І всі плани, що в нас були.
Щастя дні для нас минули,
залиши собі мої дзвінки.

Поверни яскраві мрії-сни.
Не проси почати знову,
Ти сказав свою промову.
І без мене змерзнеш до весни...

Віддаю тобі твою любов
І потоки смс-ок.
В наш розрив зробив ти внесок.
Сорі, любий, поїзд вже пішов.
І на серці в тебе новий шов...

Початок кінця

Sun, 02 Dec 2007 10:58:19 GMT

Нарешті, звершилося...Я знову вільна! Мене п*янить це відчуття повної свободи і незалежності... І зовсім я не збираюся ганятися за мачо, я просто вже поставила крапку, перегорнула сторінку, досить з мене цих виснажливих стосунків... Так! Тепер я можу робити все, що хочу. Не питаючи на це дозволу мого екс-бойфренда, якому не чуже поняття диктатури, і якому варто було народитися Гітлером... Все... Я вільна!

Про секс

Sat, 01 Dec 2007 10:22:18 GMT

Чи читали ви коли-небудь Юрка Винничука? Його називають українським прозаїком, одним з найвидатніших прозаїків нашого часу... Але ота його проза просто переповнена сексом, як не дивно звучить. Я ще ніколи не бачила, щоб про секс писали так відверто, так сміливо і в той же час так дотепно, як Винничук. Тож почитайте на дозвіллі.

Загалом, нічого екстра надзвичайного в моєму житті за цей тиждень не сталося.
Пропустила дві лекції в універі, посварилася з бойфрендом кілька разів, випалила десь коло двох пачок ментолового *Гламуру*, випила понад літру кави з молоком...Оце і все. Нічого особливого.
Сьогодні в якогось знайомого мого хлопця день народження, на яке я повинна пертися теж. Тож зараз буду збиратися...треба *наводити красу*, тобто робити з себе ляльку Барбі. Але поки що, коли збоку горнятко кави і попільничка, я ще почуваюся спокійно. Треба Винничука дочитати.

А в середу зберу подружок, сходимо в *Біт*... Зайду в зал ар ен бі, і буду розчинятися в ритмах... музики...

Про секс

Sat, 01 Dec 2007 10:10:34 GMT

Чи читали ви коли-небудь Юрка Винничука? Його називають одним із видатних українських прозаїків...але я ще ніколи не читала, щоб про секс писали так відкрито, так сміливо, з такою долею іронії, як це робить Винничук. Отож почитайте, щиро раджу )

Отож, за останній тиждень в моєму житті не відбулося нічого та-а-акого. От, Винничука прочитала, з бойфрендом кілька разів посварилася, випалила десь так пачки з дві ментолового *Гламуру* і випила понад літру кави з молоком ) Нічого особливого , правда?
В середу планую сходити з подружками в *Біт*, тобто *Метро*. Хочу зайти в зал ар ен бі і розчинитися в музиці...
Надворі холодно. Справжня зима.

Майже Весна

Sat, 24 Nov 2007 15:41:47 GMT

А за вікном майже весна, знає слова майже несказані вона... Океан Ельзи.
Бо дійсно, погода останніх днів нагадує мені швидше весну... ) Вчора кинула курити. Сьогодні почала знову ))) вся я. О, прикольного вірша на форумі знайшла.

Я истеричка. Я невыносима.
Я разная, как сто улыбок мимо.
Я эгоистка. Я великолепна.
И от своих лучей, сияя, слепну.
Я нимфоманка. Я непостоянна.
Я ветрена, я буду ваша рана...
Я вечная эксгибиционистка.
Я обнажаю чувства, я артистка.
Я королева чёрного пиара.
Я сплетница. Я вам совсем не пара...
Я аферистка. Я плету интриги.
Я лишь фрагмент. Я вырвана из книги.
Я вас люблю! Я ваша без остатка.
Я женщина почти без недостатков ...

Хххолодно

Sat, 17 Nov 2007 13:34:00 GMT

Холодно...Якби не було, і якби не дуло в твоє вікно...З ким би не йшла до сну...в тобі я втоплю свою веснууу...

Гарна пісенька Океану Ельзи щойно згадалася, бо справді холодно.
Надворі все замело снігом...зимова казка... А я боюся вийти з дому, бо сусідські хлопчаки закидають мене сніжками, це в їх стилі...
Обігрівачі шось не дуже стараються мене гріти, тому доведеться чекати коханого у в*язаних шкарпетках і махровому халатику ))) Весело. Але я люблю, коли пахне снігом. І можете стверджувати, що сніг не пахне... Мені все одно )
Іду каву робити... ) звичайно, з молоком.

Тиждень закінчується )

Fri, 16 Nov 2007 21:18:00 GMT

Оу, я так давно тут не була, що аж самій не віриться )
тиждень загалом пройшов досить вдало... Все те саме. Одні й ті ж речі, сірі будні, ну, я їх розбавляю трошки яскравістю думок ) А так - все таке одноманітне...
А зараз, як завжди, сиджу за монітором і попиваю улюблену каву латте і думаю, що знову цілу ніч мене буде мучити безсоння... нічого, я вже звикла...

Дочитала нарешті Дереша. Нічого не зрозуміла, і залишилися з задоволенням від самого читання )
Отака я неординарна.
Вчора зламала каблук і тепер буду злитися ще цілий вік-енд... Ой, щось кава закінчилася...І де там мої сигарети?

Песенка

Sun, 11 Nov 2007 12:38:24 GMT

Ты из моей мечты

сделан из воды

таешь по краям

Я тайну отдала и тебе ждала

сколько я могла... не молчи.

не остынет кровь

в ней - моя любовь....

Дыши со мной

Отражая тени

мы танцуем под водой

Дыши со мной

может быть, когда-то мы увидимся с тобой...

нет больше ничего,

кроме одного- вдоха твоего...

Мы улетим туда

где течет всегда венами вода...

Не молчи... Не остынет кровь

В ней моя любовь......

Дыши

Черговий день...

Sun, 11 Nov 2007 11:26:00 GMT

Осінній ранок, смаку кави і вершків
Холодне небо знов дощем цілує вікна.

Отак сидіти, і гортати кадри снів
І не знаходити в них сенс я просто звикла...

Давно, в якусь із безсонних ночей написала цей вірш. Зараз пам*ятаю вже тільки уривочок. Черговий ранок. Відкриваєш очі, з усвідомленням, що треба прокидатися і жити, жити, жити далі. Навіть якщо дуже ліньки. І так кожного разу...
І немає вороття до того, що вже позаду. Можна тільки погортати сторінки пам*яті, поридати в подушку і забути. Вирішити, що хочеш жити далі...без того наплічника спогадів і нездійснених мрій, який так тягне тебе назад. А треба тільки вперед...
Життя іде, і все без коректур. Люблю Ліну Костенку. Пише гарно і водночас реалістично.
* І все на світі треба пережити.
І кожен фініш, це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити.
Та й за минулим плакати не варт...*
Мій улюблений вірш. Чиста правда. Чогось такий настрій , що хочеться писати багато і про сумне. Та й погода така... Іду робити каву. Будеш теж?

Життя надто дивне

Sat, 10 Nov 2007 22:19:28 GMT

І ні зрозуміти, ні змінити ми нічого не можемо.
От, щойно включила аську... В контактах знайшла хлопчика, якого давно не чула, не бачила... так склалося. А колись ми були разом і нам було дуже добре...Ну, то було колись. Він чогось вирішив мені написати...Так розговорилися. А в нього проблема, дівчина вагітна від іншого, а він її любить.
Я в шоці. Що я можу порадити? Забути, забити...І мимоволі згадую, як він освідчувався мені в коханні... І так дивно, ніби то все було тільки вчора...
От тому я і не розумію життя і всіх його загадок...
Живеш сьогодні , але не знаєш, шо там буде завтра...
Спати не хочеться...Кава і *Гламур*.

про Дереша

Sat, 10 Nov 2007 15:05:01 GMT

Читаю книжку Любка Дереша. *Архе*. Моя подружка завжди чомусь каже, що Дереша читають лише люди, яким трошки бракує клепки. Вона просто ще не знає, що я читала *ВІРТ* Джеффрі Нуна, який наробив шуму в Штатах.

А то сьогодні вже субота?
Треба збиратися, бо скоро прийде мій бойфренд, з яким я зустрічаюся вже сотні років і якого почергово люблю і ненавиджу. Так, я дійсно крейзанута )
І Дереш тут ні до чого...

Осінній день

Sat, 10 Nov 2007 14:49:13 GMT

Так спокусливо пахне моя кава латте ) надворі холодно. А вдома за монітором так тепло і затишно. Слухаю улюблений БумБокс. Дивлюся як дощ цілує шкло мого вікна...
Чогось в такі дні ностальгія не дає спокою. За чимось далеким і нереальним... Але запах моєї кави повертає з форуму мрій в реал. Треба пити. Бо вистигне...